У Росії дедалі більше публічних осіб — від політиків до блогерів та інфлюенсерів — відкрито критикують владу, стан економіки та наслідки війни проти України. Про це у колонці для The Telegraph пише британський журналіст і історик Оуен Меттьюс, наголошуючи, що уявлення про «непохитність» Володимира Путіна починає давати тріщини.
Одним із найпомітніших епізодів стала заява лідера Комуністичної партії РФ Геннадія Зюганова. У парламенті він попередив про ризики економічної нестабільності, порівнявши нинішню ситуацію з потрясіннями початку ХХ століття та подіями 1917 року. Можливі «кризові явища» він назвав серйозним викликом для держави.
Одночасно в російському інформаційному просторі активізувалися блогери та інфлюенсери, які раніше уникали політичних тем. Тепер вони частіше говорять про зростання цін, інфляцію, труднощі бізнесу та перебої в роботі цифрової інфраструктури, зокрема періодичні обмеження мобільного інтернету в окремих регіонах.
Окремий резонанс спричинило відеозвернення Вікторії Боні. У ньому вона заявила про глибокий розрив між владою та суспільством, а також про поширений страх перед державними структурами. Її слова широко розійшлися в мережі та викликали реакцію речника Кремля Дмитра Пєскова.
До критичних заяв долучаються і колишні політики та публічні фігури, зокрема ті, хто раніше підтримував офіційну позицію. Серед головних тем — уповільнення економіки, закриття підприємств через борги та зростання соціальної напруги.
Водночас навіть частина провоєнних блогерів почала визнавати проблеми, пов’язані з ударами по військовій та енергетичній інфраструктурі на території Росії.
Попри це, аналітики не розцінюють ситуацію як системну політичну кризу. Економіка РФ залишається відносно стабільною завдяки державному контролю та доходам від експорту енергоносіїв, хоча інфляція зберігається високою, а процентні ставки залишаються підвищеними.
У деяких регіонах короткострокове зростання підтримують виплати військовим і компенсації родинам загиблих, що стимулює споживчий попит.
На думку експертів, ключова зміна полягає не в економічних показниках, а в суспільних настроях. Критика влади стала більш публічною, хоча зазвичай і далі має непрямий характер через чинні закони про покарання за дискредитацію армії.
Автор підсумовує, що ознак швидкої політичної трансформації немає, однак у конструкції політичної стабільності поступово посилюються напруження.