Війна в Перській затоці призвела до зростання цін на нафту та нафтопродукти, оскільки один із найбільших енергетичних хабів світу опинився в зоні ризику. Останніми днями з’являються прогнози про можливі перебої у постачаннях пального, особливо дизельного. “Апостроф” досліджував, чи загрожує світові дефіцит пального та які наслідки це може мати для України. Війна США та Ізраїлю проти Ірану, що розпочалася наприкінці лютого, викликала значне зростання цін на нафту та, відповідно, нафтопродукти. В Україні, як і в усій Європі, автомобільне паливо помітно подорожчало. Зростання цін почалося на початку березня і тривало до 23 числа того ж місяця, після чого вартість пального на АЗС більш-менш стабілізувалася (дизель продовжує потроху дорожчати). Станом на 1 квітня 1 літр бензину А-95 коштував 71,7 грн, дизельного палива – 85,8 грн, автогазу – 46,9 грн. Тим часом котирування нафти тримаються вище $100/барель і поки не планують повертатися до колишніх рівнів. Але високі ціни на нафту — не єдина загроза, з якою світ стикається через війну в Перській затоці. Представники найбільших нафтових компаній світу попереджають, що у разі затягування війни може виникнути дефіцит пального, насамперед в Азії, але також і в Європі. Особливо тривожна ситуація з дизельним паливом. Дефіцит дизеля на світовому ринку вже спостерігається, що відображається на цінах — саме дизель дорожчає найпомітніше. Наприклад, в Україні наприкінці лютого вартість дизеля на автозаправках становила в середньому близько 62 грн/л, а наприкінці березня вже досягла 85,5 грн/л. Тобто за місяць ціни зросли більш ніж на 20 грн на літр. Для порівняння, бензин за цей час подорожчав з 62 грн/л до близько 72 грн/л — менше ніж на 10 грн. Що стосується автомобільного пального, то Україна повністю залежить від імпорту, який переважно забезпечується з Європи. Якщо у наших європейських партнерів виникне дефіцит дизеля, це не принесе нічого доброго для нас. Дизель — це не просто пальне, це паливо, яке активно використовується в армії. Керівництво країни це усвідомлює, і з метою забезпечення України, зокрема ЗСУ, паливом, наприкінці березня президент Володимир Зеленський відвідав три країни Близького Сходу — Саудівську Аравію, Катар та Об’єднані Арабські Емірати. “Мені потрібно було домовитися, що у разі дефіциту і серйозних викликів у світі, як забезпечити, наприклад, дизелем країну. Я домовився про дизель як мінімум на рік”, — зазначив президент за підсумками свого близькосхідного туру. Яка ж ймовірність дефіциту дизельного пального на світовому ринку? “Об’єктивні умови для дефіциту існують, оскільки проблема з Ормузом (блокування Іраном Ормузької протоки, через яку здійснюється до 20% всіх постачань нафти у світі) залишається невирішеною, і незрозуміло, як швидко вона буде вирішена”, — зазначив президент центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар. Президент США Дональд Трамп нещодавно заявив, що війна проти Ірану скоро закінчиться, але не планує вирішувати проблему блокування Ормузької протоки. Тому питання постачання нафти через протоку залишається відкритим. Проте, Михайло Гончар сумнівається, що існує реальна загроза повного припинення постачання дизельного пального: “У мене є відчуття, що розкручується інформаційна кампанія — що дефіцит неминучий. Я б не довіряв “авторитетним нафтовим компаніям”, оскільки вони зацікавлені в отриманні прибутку, а це можна зробити, підвищуючи ажіотаж”. Директор спеціальних проєктів науково-технічного центру “Псіхєя” Геннадій Рябцев також сумніває, що реальний дефіцит пального можливий. “Можна, звичайно, припустити, що Іран настільки сильний, що може дестабілізувати постачання нафтової сировини по всьому світу, — іронізує експерт. — Але, якщо серйозно, то я не бачу можливостей у Ірану, щоб спровокувати дефіцит у глобальному масштабі”. Інші виробники нафти, які не залежать від Ормузької протоки, нарощують видобуток та експорт, оскільки це їх історичний шанс заробити. Традиційні нафтовидобувні країни також активізуються. Наприклад, Саудівська Аравія запустила на повну потужність свій нафтопровід “Схід-Захід” з виходом до Червоного моря, тоді як до війни в Ірані поставки ним становили лише близько 3 млн барелів на добу. Хоча це не компенсує втрати від блокування Ормузької протоки, але зніме деяку напруженість. “Ситуативний дефіцит в окремих регіонах можливий, — каже Геннадій Рябцев. — У нас він час від часу виникає, коли бомбили порт Рені в Одеській області або коли в Закарпатську область не надходив угорський дизель. Але світовий ринок — це відкрита система, і якщо якесь джерело вичерпується, на його місце з’являються нові джерела”. Однак ресурсу може стати менше, а логістика може ускладнитися, що призведе до підвищення цін на нафтопродукти. “Війна спровокувала фінансових спекулянтів на небачені дії, це можливість заробити, яку ніхто не хоче упустити, — зазначає Геннадій Рябцев. — Тому основні проблеми будуть з цінами — немає дефіциту ресурсу, але мало грошей, щоб його купувати”. Високі ціни на паливо призведуть до зниження його споживання. Єврокомісія закликала громадян країн ЄС обмежити використання особистого транспорту, зокрема знизити швидкість на автострадах, пересідати на громадський транспорт та працювати з дому. Дані моніторингу показують, що в Україні споживання пального також падає. Проте варто пам’ятати, що є категорія громадян, яка не може відмовитися від автомобільного транспорту — аграрії, які зараз активно займаються посівною кампанією. “Хотілося б сподіватися, що зростання цін на дизель не вплине на графіки весняно-польових робіт”, — зазначає Геннадій Рябцев. Великі аграрні виробники формують запас пального напередодні таких робіт, тобто в лютому, коли ціни були помірними. Проте дрібні фермери не мають такої можливості і змушені купувати дизель за підвищеними цінами. Вони можуть або взяти кредит у банку під високі відсотки, або скоротити обсяги робіт: “Перше призводить до підвищення собівартості продукції, друге — до зменшення кількості вирощеного врожаю. Тому ми однозначно матимемо подорожчання сільськогосподарської продукції, і її буде менше”. Експерт сумнівається, що ці проблеми будуть катастрофічними, якщо ціни на пальне не підуть вгору і не виникнуть перебої. Важливо згадати заяву президента Володимира Зеленського про домовленості з країнами Близького Сходу щодо гарантованих постачань дизеля на рік. Яка ж надійність таких гарантій? Михайло Гончар зазначає, що домовленості на найвищому рівні — це добре, але можуть виникнути труднощі на рівні суб’єктів господарювання. “У нас завжди піар йде попереду, — каже експерт. — Сподіватимемося, що це більше, ніж піар-акція”. Обнадіює, що Саудівська Аравія зацікавлена у співпраці з Україною. “Саудівські інвестиції у нас присутні в аграрному секторі, і Саудівська Аравія традиційно є великим імпортером нашої сільгосппродукції, зокрема зерна та олії, — розповідає Михайло Гончар. — Тому можливі бартерні операції — ми вам зерно та олію, а ви нам дизель”.
