Масовані удари по російській нафтопереробній інфраструктурі стають ключовим інструментом для послаблення економічної спроможності РФ вести війну, оскільки енергетичний сектор формує основну частину її військового бюджету. Військовий експерт Іван Тимочко в ефірі телеканалу “Апостроф” зазначив, що удари по таких об’єктах, як порт Новоросійська, фактично паралізують тіньову торгівлю нафтою, яка є життєво важливою для виживання російського режиму. За його словами, нинішня ситуація є значно ширшою, ніж просто війна між Україною та Росією; це глобальне протистояння, яке охоплює політику, економіку, енергетичні ринки та інтереси різних держав і корпорацій. Війна ведеться не лише за території, а й за ресурси, ринки збуту та вплив на світовий баланс сил. Тимочко підкреслив, що заклики до України припинити удари вглиб РФ часто зумовлені внутрішньополітичними інтересами західних країн та спекуляціями на ринку нафти, а не реальними економічними загрозами. Він вважає, що тут є велика доля спекуляцій. Для того, щоб перекрити ці спекуляції, йдуть найпростішим шляхом: увага концентрується на Україні, на війні в Україні, щоб відвести увагу від своїх махінацій. Тимочко також зауважив, що удари по нафтопереробній галузі Росії мають стратегічну мету — послабити головне джерело наповнення російського бюджету. Доходи від нафти значною мірою фінансують війну проти України, тому їхнє скорочення безпосередньо впливає на можливості РФ продовжувати агресію. Він зазначив, що Україна не має впливу на глобальні нафтові процеси і не є гравцем цього ринку — її головна мета залишається незмінною: самозахист і збереження державності. Тому удари по російській енергетичній інфраструктурі розглядаються не як економічний тиск, а як елемент оборони. Тимочко підкреслив, що коли Україна завдає удари по нафтопереробній галузі Росії, вона не намагається вразити лише матеріальні складові, а в першу чергу б’є по бюджетоутворюючій галузі противника, яка фінансує війну проти України. Він наголосив, що будь-яке обмеження дій України має супроводжуватися адекватною компенсацією в озброєнні чи фінансах, яка б переважала ефект від знищення російської інфраструктури. Тимочко зазначив, що якщо такі заяви є, то країни, які їх роблять, мають дати компенсацію в озброєнні чи фінансах, щоб вона відповідала обсягам, які знищуються. “Апостроф” повідомляв, що поєднання санкцій, виходу американських нафтосервісних компаній та влучних ударів українських сил по ключових портах Росії заблокувало можливість агресора повноцінно скористатися ринковою кон’юнктурою. Натомість Росія фіксує двократне падіння нафтогазових доходів порівняно з минулим роком та критичне скорочення кількості танкерів, що виходять із її гаваней. Масовані атаки на російську нафтову інфраструктуру призвели до глибокої системної кризи в енергетичному секторі РФ. Зупинка експорту через ключові порти спровокувала ефект доміно: нафтопереробні заводи змушені припиняти роботу не лише через прямі влучання, а й через неможливість підтримувати технологічний цикл у заблокованій транспортній системі. Тарифна політика адміністрації Дональда Трампа, що задумувалася як інструмент зміцнення американського лідерства, призвела до дестабілізації світової торгової системи та зростання фінансового навантаження на пересічних громадян США. Замість очікуваного припливу капіталу з-за кордону країна зіткнулася з рекордною інфляцією, а міжнародні партнери та конкуренти переорієнтували свої ринки, мінімізуючи вплив американських обмежень.
