У Flowerbed Gallery, де нещодавно завершилася експозиція Любові Григоренко, відкрилася виставка Софа Cyberpunk під назвою “Клубок моїх думок”. Це відверта візуальна історія, що досліджує теми болю, пам’яті та сили бути собою. Художниця ділиться, що її шлях у мистецтві розпочався ще в дитинстві, коли мама випадково залишила її на гуртку з фортепіано. Вона спустилася в інше приміщення, де проходили заняття з малювання, і викладач запропонував провести з нею урок. Саме тоді Софа вперше познайомилася з основами малювання, що стало початком її творчого розвитку.
Софа переїхала з Придністров’я в Україну, в Дніпропетровську область, де займалася волейболом, але відчула, що прагне малювати. Їй подарували полотно, і її перша картина зображала голу жінку. Реакція дядька, який принизив її за цю роботу, не зупинила Софу, а навпаки, стала внутрішнім викликом продовжувати: “Я не та людина, яка скаже, що більше не буде малювати. Я все одно буду це робити”.
У центрі позашкільної освіти вона не отримала класичної художньої освіти, натомість навчалася через спілкування з однолітками. Друзі ділилися з нею техніками, пояснювали принципи роботи з матеріалами, зокрема аквареллю, що допомогло їй розвинути власний стиль. Навіть під час навчання на медика в Кам’янському мистецтво залишалося з нею. Вона почала малювати на залишках матеріалів біля церкви, створюючи свою домашню галерею.
Зміни в житті, зокрема складний досвід із залежностями, впливали на її художню мову, стиль трансформувався разом із внутрішнім станом. Переїзд до Києва став моментом повернення до себе. “Я зрозуміла, що я не медик, я маю бути творчою людиною”. Живучи на Жилянській з музикантами та артистами, вона відчула сильний емоційний сплеск, взявши акварель до рук.
Центральною роботою виставки є “Силует і рука з вікна”, що пов’язана з першою травмою. “Це моя найперша травма. На моїх очах мама стрибнула з дев’ятого поверху, і це вона лежить внизу, а це моя рука, яка тягнеться до неї”. Інсталяція з написом “диплом за всі старання для родини” розкриває тему тиску та очікувань. Дядько, військовий, завжди вимагав від неї перемог, що стало причиною її внутрішнього конфлікту.
Робота “вічна свічка” продовжує тему контролю, підкреслюючи, що не потрібно поспішати. “Всьому свій час”. Картина “Порване полотно і око з дівчиною” фіксує момент внутрішнього перелому після ситуації з дядьком. “Я хочу бути творчою людиною”. У “Картині зі стражданнями” розкривається тема насильства і підтримки, де друзі стали її рятівниками.
Міні-серія з дзеркалами відкриває тему проговорення травми. Софа підкреслює важливість обговорення насильства в сім’ї. “Ти маєш це проговорювати”. Одна з робіт фокусується на саморефлексії через біль. “Коли мені було боляче – я творила”. Фінальна частина виставки переходить до стану внутрішнього балансу, який мисткиня визначає як “Дзен”. Завершальна робота “Усе навколо розбите, АЛЕ НЕ Я” підсумовує цей шлях, акцентуючи на стійкості.
“Головне – це стійкість. Який би жах не відбувався в житті, ти маєш залишатися людиною”. Софа підкреслює, що дзеркала у її роботах показують, як пережитий досвід впливає на творчість. Виставку можна відвідати до 18 квітня за адресою Ярославська 26.