У п’ятницю, 24 квітня, Православна церква України вшановує преподобного Саву Києво-Печерського, преподобного Олексія, затворника Києво-Печерського, а також Молченську ікону Божої Матері.
Цього дня віряни згадують подвижників Києво-Печерської лаври, які присвятили життя молитві, посту та служінню Богові. Преподобний Сава Києво-Печерський уславився як смиренний монах і ревний подвижник, який прагнув духовної чистоти та повного єднання з Богом. Його земний шлях став прикладом тихого служіння, терпіння і глибокої віри.
Преподобний Олексій, затворник Києво-Печерський, обрав шлях усамітнення та безперервної молитви. Багато років він провів у затворі в духовному подвигу, молячись за світ і людей та являючи приклад самозречення і внутрішньої зосередженості.
Окремо цього дня церква вшановує Молченську ікону Божої Матері. Перед цією святинею віряни моляться про захист, зцілення та допомогу у складних життєвих обставинах. Ікону здавна вважають чудотворною та особливо шанованою серед православних.
Історія Молченської чудотворної ікони Божої Матері тісно пов’язана з Києво-Печерською лаврою. Під час втечі від монголо-татарської навали ченці прибули в Молченську пустинь біля Путивлю і оселилися там. Після того як ченці відійшли до Господа, їх поховали у влаштованій ними печері в Чудній горі поблизу Молченського болота. Та місцевість була відлюдною, і люди поступово забули, що в XII-XIII століттях там жили й померли подвижники-ченці з Києво-Печерської Лаври.
Але Господь і Пресвята Богородиця не забули це місце подвигів українських православних ченців. За молитвами святих старців 18 вересня 1408 року на дереві біля Молченського болота невимовним світлом засяяв образ Божої Матері. Бортник, який знайшов ікону, був вражений побаченим і в благоговінні впав на коліна. Раптово гучний невідомий голос сповістив: «Та повстане на місці цьому церква Пресвятої Богородиці». Після цього він поспішив у Путивль зі звісткою про диво і про веління Божої Матері. Згодом на тому місці звели каплицю, а потім храм в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці та заснували монастир — Молченську пустинь.
У народній традиції цей день вважали сприятливим для спокійної праці та духовного зосередження. Після активних польових робіт, розпочатих напередодні, люди намагалися поєднувати працю з молитвою та внутрішнім спокоєм. Господарі дбали про землю, доглядали за посівами, але без поспіху й метушні. Вважалося, що 24 квітня особливо важливо берегти гармонію і в праці, і в душі.
Також цього дня приділяли увагу родині, допомагали ближнім, уникали конфліктів і намагалися чинити добро. У народі існували прикмети, пов’язані з цією датою. Не радили сваритися, піддаватися гніву чи заздрості. Не рекомендувалося створювати зайву метушню або перевантажувати себе справами. Також вірили, що не слід нехтувати духовною стороною життя, забувати про молитву чи відмовляти в допомозі ближнім.
Церква закликає провести цей день у мирі, зосередженості та з добрими думками. Добре відвідати храм, помолитися і подякувати Богові за Його милість. Віряни можуть звернутися з молитвою до преподобних Сави та Олексія Києво-Печерських, а також до Пресвятої Богородиці перед Її Молченською іконою.
Доброю справою цього дня буде допомога нужденним, підтримка рідних і близьких, милосердя та щира молитва. День варто провести у спокої, праці та внутрішній гармонії, зберігаючи в серці світло великодньої радості.