Війна на Близькому Сході спричинила різке подорожчання нафти й нафтопродуктів та посилила побоювання щодо масштабної енергетичної кризи у світі. “Апостроф” з’ясовував, наскільки серйозною є ситуація і чи може Україна зіткнутися з дефіцитом автомобільного палива.
Виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Біроль назвав напруження, спричинене війною на Близькому Сході, “найбільшою енергетичною кризою, з якою ми коли-небудь стикалися”.
Наприкінці лютого США разом з Ізраїлем почали військову кампанію проти Ірану. У відповідь Іран розпочав повітряні удари по енергетичній інфраструктурі в країнах Перської затоки та перекрив Ормузьку протоку, через яку проходило до 20% світових перевезень нафти. Після цього ціна на нафту піднялася вище $100/барель, а слідом подорожчали нафтопродукти, газ, добрива та продукція нафтохімічної промисловості.
Попри спроби США та Ірану домовитися про припинення бойових дій, відчутного результату переговори поки не дали. Саме тому нафта не реагує на очікування швидкого миру й утримується в межах $90–110/барель.
Подорожчання енергоносіїв само по собі є проблемою, однак ще важливіше те, що воно пов’язане зі скороченням постачань. Уряди різних країн заявляють, що готові використати стратегічні запаси нафти й нафтопродуктів, але цей крок буде ефективним лише за умови, що конфлікт на Близькому Сході не стане затяжним.
Уже на початку травня в Європі може виникнути нестача авіаційного палива. Водночас багато авіакомпаній уже зараз скасовують рейси, щоб бодай частково його заощадити.
Для України особливо чутливим залишається питання дизеля, який потрібен і для посівної, що триває, і для армії. Саме дизельне пальне подорожчало істотніше, ніж бензин. Якщо наприкінці лютого, за кілька днів до початку війни в Перській затоці, бензин А-95 і дизель у роздріб коштували близько 62 грн/л, причому бензин був навіть трохи дорожчим, то вже в перший тиждень березня літр 95-го продавався більш ніж за 73 грн, а дизель — більш ніж за 90 грн.
Зараз ціни на пальне знижуються, зокрема й на дизель, який уже подешевшав до рівня нижче 90 грн/л. Проте питання не зникає: чи можливий дефіцит пального, насамперед дизеля, якщо Ормузька протока досі залишається закритою, а перспективи збройного протистояння на Близькому Сході лишаються неясними?
Як зазначив у коментарі “Апострофу” директор консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн, після охолодження цін питання ресурсу відійшло на другий план. За його словами, продукту на ринку дуже багато і причин для занепокоєння немає.
Він наголосив, що попри блокування Ормузької протоки ціни на пальне продовжують спадати. За словами Куюна, в Україні немає жодної стурбованості щодо можливого браку палива. Натомість проблема в іншому: у березні та квітні було закуплено багато дорогого ресурсу, який тепер складно реалізувати.
Таку оцінку поділяють і інші опитані виданням експерти. Експерт “Нафторинку” Олександр Сіренко в розмові з “Апострофом” сказав, що конфлікт на Близькому Сході впливає на Україну лише через ціни, а окремі прояви дефіциту спостерігалися під час загострення на початку березня. Водночас згодом почалася контрактація, і зараз вона вже йде на травень, тому підстав вважати, що країна залишиться без пального, він не бачить.
Навіть якщо війна США та Ізраїлю проти Ірану затягнеться або надовго встановиться стан “ні війни, ні миру”, за якого постачання через Ормузьку протоку і далі залишатимуться ризикованими, дефіциту, на думку експертів, не буде.
Директор спеціальних проєктів науково-технічного центру “Псіхєя” Геннадій Рябцев у коментарі виданню заявив, що від Близького Сходу нині залежать поставки лише приблизно чверті енергоресурсів, які видобуваються у світі. За його словами, ці обсяги можна компенсувати перенаправленням потоків і збільшенням видобутку іншими експортерами, і вони вже це роблять.
Водночас, як вважають експерти, не варто повністю викреслювати з рівняння і сам Близький Схід. Олександр Сіренко навів приклад, що туди повезли дронові засоби, а у відповідь там запропонували відвантажити дизель із того ж регіону. На його думку, це свідчить, що ситуація там не є безнадійною.
Сіренко, як і інші фахівці, вважає, що різке зростання цін на нафту та нафтопродукти, а також їхнє перебування на високому рівні значною мірою підтримуються страхами, які вміло підігрівають ті, хто в цьому зацікавлений.
Розмови про майбутню кризу та дефіцит палива також частково живляться цими страхами. Водночас, як зауважив Геннадій Рябцев, вони свідчать і про те, що міжнародні організації та національні уряди готові діяти, щоб не допустити такого сценарію.
Підсумовуючи, Олександр Сіренко зазначив, що зараз триває чергова хвиля перерозподілу ринку, і рано чи пізно це має сприяти зниженню цін у всьому світі.