Українська сторона звернулася до урядів держав, де функціонують російські центри «русский дом», із вимогою обмежити їхню роботу та остаточно ліквідувати ці осередки. Очільник Міністерства закордонних справ Андрій Сибіга підкреслив, що ця мережа становить небезпеку для національної безпеки. За словами міністра, не можна ігнорувати когнітивний аспект сучасного збройного протистояння, оскільки Росія веде глобальну битву за суспільну свідомість через розгалужену систему інституцій, зокрема «россотрудничество» та «русские дома», які фактично виконують функції дезінформації, підривної діяльності та шпигунства. Варто зазначити, що російські спецслужби вже два десятиліття використовують такі «культурні центри» як ключовий елемент гібридної війни проти України та західних демократій. Основна тактика полягає у фінансуванні та контролі таких структур з боку країни-агресора задля формування в європейському інформаційному просторі проросійських груп підтримки, які просувають вигідні Кремлю наративи.
Фонд Горчакова був заснований у 2010 році за вказівкою тодішнього очільника РФ Дмитра Медведєва. Офіційно задекларованими цілями фонду були просування зовнішньополітичних завдань Росії, створення вигідного політичного та ділового клімату за кордоном, а також залучення інститутів громадянського суспільства до зовнішньополітичних рухів. Проте на практиці діяльність організації суттєво відрізнялася від заявлених статутних завдань. У 2012 році Бюро з захисту Сатверсме (Латвія) вперше згадувало Фонд Горчакова у своєму звіті, вказавши на надання ним фінансової підтримки заходам, що імітували діяльність громадянського суспільства. Латвійська контррозвідка зафіксувала спільну роботу Фонду Горчакова та «Фонду підтримки і захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном» над створенням штучної підтримки для внутрішнього та зовнішнього політичного курсу Кремля. Згодом аналітики латвійського відомства підтвердили, що справжні цілі Фонду Горчакова повністю збігаються з інтересами російських спецслужб і координуються ними. Цей документ поклав початок офіційному сприйняттю фонду як загрози безпеці в країнах Балтії. У березні 2013 року Естонія заборонила в’їзд п’ятьом представникам фонду, які планували долучитися до конференції «Балтійський діалог-2013», пояснивши це наданням недостовірної інформації щодо мети та умов перебування.
Згідно з даними українських спецслужб, Фонд імені Горчакова слугував легальним прикриттям для створення вербувальних осередків та просування інтересів російських спецструктур у різних сферах життя країн присутності. В Україні активність фонду припала на часи правління екс-президента Віктора Януковича. У 2013 році в одному з вишів Києва представники організації запустили «інформаційний центр», який проводив семінари та зустрічі для студентів. Діяльність цього фонду в Києві була припинена лише у лютому 2015 року силами Служби безпеки України, яка звинуватила його працівників в антидержавній пропаганді після звернення обурених студентів. Правоохоронні органи з’ясували, що викладачка гуманітарного спрямування українського університету, яка була функціонеркою фонду, висловлювала підтримку окупації АР Крим та російської агресії на сході України.
Окрім згаданого фонду, в Європі під дипломатичним прикриттям та егідою посольств діяли й інші російські центри культури. В Італії такими структурами були «россотрудничество» та російський центр науки і культури. Обидві формально окремі організації очолював Олег Осипов — професійний медійник, який понад двадцять років працював кореспондентом ТАРС у Москві та за кордоном. Представництво «россотрудничества» почало працювати при посольстві РФ в Італії у 2010 році з метою зміцнення культурно-гуманітарних зв’язків, розвитку контактів у науці й спорті та підтримки співвітчизників. 24 листопада 2011 року в Римі в Palazzo Santacroce відкрився РЦНК. Під час відкриття Олег Осипов зазначив, що римський центр є лише початком, а надалі планується розширення на міста з великими громадами співвітчизників, зокрема на Мілан, Венецію, Флоренцію та Неаполь.
Серед організацій, які отримували допомогу від РЦНК, була культурна асоціація «русское поле» під керівництвом емігрантки з РФ Катерини Корнілкової. Вона неодноразово відвідувала окуповані українські міста Донецьк і Луганськ для зустрічей із ватажками бойовиків, а очолювана нею структура влаштовувала в Італії акції на користь так званих «Л/ДНР». Крім того, РЦНК організовував семінари за участю італійських політиків і громадських діячів. Постійним гостем таких подій був активіст «Товариства партизан Італії» та член партії «Комуністичне Відродження Італії» Сільвіо Марконі, який навесні 2016 року випустив книгу «Донбас. Чорні нитки пам’яті видалені». Активну політичну діяльність у країні також здійснювала дочка Осипова — Ірина, яка очолювала асоціацію «РІМ» (російська — італійська молодь). З 2014 року вона підтримувала знайомство з Андреа Пальмері. Рятуючись від італійського правосуддя у 2014 році, Пальмері прибув на окуповану Луганщину, де під псевдонімом «Генералісимус» увійшов до складу незаконного збройного формування — батальйону «Призрак». Він брав участь у боях, а також координував італійських найманців: вербував бойовиків у європейських ультраправих колах, організовував їхнє переправлення на Донбас і матеріальне забезпечення. У березні 2024 року Верховний касаційний суд Італії засудив Пальмері заочно до 5 років ув’язнення за незаконне найманство та вербування. Через переховування на окупованій території України та наявність російського паспорта на його ім’я виписані міжнародний та європейський ордери на арешт.
На акціях, організованих Осиповою, аналітики ГІ «Права Справа» фіксували присутність членів «Координаційної ради солідарності з Донбасом», заснованої політологом і лідером руху «Міленіум» Ораціо Ньєррі. Ньєррі брав участь у «Міжнародному російському консервативному форумі» в Санкт-Петербурзі та очолив італійську координаційну раду, яка багато років займалася виправданням воєнних злочинів РФ, збором фінансів для угруповань Кремля та антиукраїнськими мітингами в Європі. Ще одним італійським учасником петербурзького форуму та товаришем Осипової був Лука Бертоні від партії «Ліга Півночі» — сепаратистської політичної сили, яка виступала за незалежність П’ємонту, Венето та Ломбардії. У березні 2017 року керівництво «Ліги Півночі» та партія «Єдина росія» уклали угоду про співпрацю. Лише у квітні 2024 року під сильним тиском суспільства, опозиції та партнерів по коаліції, зокрема Джорджії Мелоні, партія офіційно оголосила цю угоду недійсною після російського нападу на Україну.
6 липня 2017 року в Мілані відбулася антиукраїнська конференція за участі депутата регіонального парламенту Ломбардії Вітторіо Песато та генконсула РФ Олександра Нурідзаде, присвячена війні на сході України та нібито невиконанню Мінських домовленостей українською стороною. Серед запрошених були дослідниця Серена Джусті, журналісти Франческо Таяні та Себастіано Капуто, який у квітні 2017 року відвідував окупований Луганськ. Того ж дня у Відні за підтримки посольства РФ та товариства ORFG пройшла «благодійна виставка малюнків дітей Донбасу». 7 липня 2017 року аналітики ГІ «Права Справа» опублікували дані про підготовку росіянами нової антиукраїнської конференції в Римі, запланованої на 12 липня 2017 року. Серед запрошених очікувалися депутати від партії «Брати Італії» Акілле Тотара, Мауріціо Марроне та Даніеле Макріс, який називав себе «президентом Італійського центру культури» так званої «ЛНР». Розголошення цієї інформації за п’ять днів до події дозволило привернути увагу МЗС України, українського посольства в Італії та місцевих правоохоронців, що зірвало плани Кремля щодо медійного ефекту офіційності заходу.
11 лютого 2019 року проросійські кола заявили про відкриття у Вероні «представництва ДНР». Керівник осередку Пальмаріно Дзоккателлі заявляв про наявність мандата МЗС «ДНР» і зазначав, що сам неодноразово їздив до ОРДЛО та сприяв візитам туди інших італійських політиків. Українські дипломати назвали цей кроком ганебною провокацією місцевих сил за сценарієм Москви. У лютому 2020 року президент Володимир Зеленський під час візиту до Рима закликав прем’єр-міністра Італії Джузеппе Конте закрити незаконні офіси «ДНР» і «ЛНР», згадавши про ризик появи ще одного представництва в Калабрії. Після повномасштабного вторгнення Європейський Союз запровадив санкції проти «россотрудничества», внаслідок чого «русские дома» припинили роботу в Словенії, Словаччині, Хорватії, Північній Македонії, Чорногорії та Руومнії. У 2023 році в Данії викрили співробітників спецслужб РФ, які займалися промисловим шпигунством під прикриттям місцевого «русского дома». У листопаді 2025 року уряд Молдови ухвалив рішення закрити російський центр науки і культури в Кишиневі, визнавши його інструментом гібридного впливу Кремля. Аналогічний крок навесні зробив Азербайджан, наголосивши на неприпустимості втручання у внутрішні справи. Бездіяльність у протидії впливу таких культурних центрів означає допомогу ворогу у виконанні його завдань, головними з яких є зрив євроінтеграції України та формування інформаційного супроводу для скасування санкцій проти РФ.