19 вересня в бою проти російських окупантів загинув громадсько-політичний діяч, один із лідерів УНА-УНСО та колишній політв’язень Микола Карпюк. Про це у соціальних мережах повідомили член Координаційної Ради Руху опору капітуляції Юрій Гончаренко, народний депутат України 7-го і 8-го скликань Артур Палатний та колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун.
Юрій Гончаренко зазначив у своєму дописі, що Микола Карпюк усе своє життя присвятив Україні, не прагнув слави, матеріальних багатств чи посад, витримав жорстокі тортури в російській тюрмі та загинув у бою як справжній воїн.
Артур Палатний підкреслив, що Микола Андронович пройшов через численні революції, роки полону в Росії та інші випробування, зберігши незламність духу. Навіть маючи понад 60 років, він пішов захищати рідну землю, довівши свою любов до Батьківщини реальними справами.
Віктор Ягун згадав товариша як людину, яка у момент, коли мала повне право вважати свій внесок достатнім, знову вирушила туди, де це було найнеобхідніше — на передову.
Микола Карпюк народився 21 травня 1964 року на Рівненщині, в селі Великий Житин. У різні періоди життя він працював токарем на рівненських підприємствах “Газотрон”, льонокомбінаті та заводі тракторних зап запчастин, а також працював журналістом у виданні “Наша справа”.
Свою громадську та політичну діяльність він започаткував у 1989 році, долучившись до Української гельсінської спілки. Згодом він очолював регіональні осередки Спілки незалежної української молоді та Української національної асамблеї. У серпні 1991 року Микола сформував перше підрозділ Української національної самооборони та очолив його.
Карпюк брав активну участь у ключових подіях новітньої історії України:
– у Придністровському конфлікті (1992–1993 роки);
– у грузино-абхазькій війні на боці Грузії, за що був удостоєний ордена Вахтанга Горгасалі III ступеня;
– як один із керівників акції “Україна без Кучми” (2000–2001 роки), через що згодом відбув п’ять років ув’язнення;
– очолюючи підрозділи УНСО під час Помаранчевої революції;
– під час Революції гідності, де він обійняв посаду заступника керівника політичного блоку “Правий сектор”.
У березні 2014 року під час поїздки на перемовини Микола Карпюк був викрадений спецслужбами РФ на кордоні в Чернігівській області. Російський суд висунув йому звинувачення в участі у Чеченській війні та засудив до 22,5 років позбавлення волі.
У російських в’язницях, зокрема у Володимирському централі, він зазнав тортур електричним струмом та тримався в умовах жорсткої ізоляції. Правозахисні рухи “Меморіал” та Amnesty International офіційно кваліфікували цю справу як політичне переслідування, а самого Карпюка визнали політв’язнем.
Після понад п’яти років ув’язнення, 7 вересня 2019 року, він повернувся на батьківщину в межах масштабного обміну полоненими. З початком повномасштабного вторгнення він знову став на захист країни у складі сил оборони, де й загинув.
Минулого року в інтерв’ю для виданню “Апостроф” Микола Карпюк поділився спогадами про участь у конфлікті в Придністров’ї, діяльність у “Правому секторі”, обставини вбивства Сашка Білого, свій арешт і випробування в російських в’язницях, а також розповів, що допомогло йому вистояти тоді та як не зламатися українцям у теперішніх реаліях.