У понеділок, 14 вересня, Православна Церква України відзначає Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього — одне з дванадцяти найважливіших свят церковного календаря. Ця дата присвячена віднайденню святині в Єрусалимі та прославлянню Хреста як уособлення жертовної любові Ісуса Христа. Водночас 14 вересня встановлено обов’язковий суворий одноденний піст, який ПЦУ приписує дотримуватися незалежно від дня тижня.
Події свята сягають перших століть християнства. Після розп’яття Спасителя місце Його поховання та смерті з часом зникло під пізнішими будівлями: римський імператор Адріан велів облаштувати на Голгофі язичницькі святилища, сховавши Гріб Господній під насипом. Лише після легалізації християнства в Римській імперії імператор Костянтин Великий розпочав спорудження храмів у Єрусалимі, а його матір, рівноапостольна Олена, прибула на Святу Землю й організувала розкопки.
Близько 326 року біля Голгофи виявили три хрести. Щоб визначити справжнє знаряддя страти Христа, єрусалимський єпископ Макарій порадив почергово піднести їх до тяжкохворої жінки. Зцілення надійшло лише після дотику третього хреста, завдяки чому християни розпізнали Животворче Древо. 13 вересня 335 року в Єрусалимі освятили новозбудований Храм Воскресіння Христового, а наступного дня, 14 вересня, знайдений Хрест уперше урочисто піднесли (воздвигли) перед вірянами, започаткувавши традицію святкування. Як самостійне свято Воздвиження остаточно утвердилося приблизно з VII століття.
За словами Предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія, Церква сприймає Хрест не як знаряддя страти чи покарання, а як свідоцтво жертовної любові Спасителя, що віддав життя заради людства. Саме через здатність дарувати життя його називають «Животворчим».
В українській традиції день 14 вересня отримав назву Здвиження та вважався рубежем переходу від літа до холодів. Селяни намагалися підготувати оселю й комори до морозів: збирали пізні овочі — капусту, буряк, моркву, гарбузи та редьку, перебирали зерно й висушували городину. Особливу увагу приділяли капусті, заготівля якої на зиму активізувалася після свята. Молодь і господині збиралися на вечорниці-«капусники», де шинкування та засолювання в діжки супроводжувалися співом і бесідами, а частування через правила дня було виключно пісним.
Із Воздвиженням пов’язували й природні явища: відліт птахів до вирію та залягання плазунів у зимові сховища. За повір’ям, земля на Здвиження «замикається», тому її намагалися не чіпати без потреби. Також у народі остерігалися ходити до лісу через змій, уникали сварок, лихослів’я та злих помислів. Водночас у ПЦУ наголошують, що подібні заборони, як і категоричні обмеження на хатні справи чи шиття, належать до народних вірувань, а не церковних канонів. Церква не забороняє виконувати невідкладну побутову роботу, прибирання, прання або приготування їжі.
Головним завданням для вірян 14 вересня є участь у богослужінні, поклоніння Хресту, молитва, духовна зосередженість, примирення з близькими та посильне дотримання посту з урахуванням стану здоров’я.