У неділю, 13 вересня, Православна Церква України вшановує пам’ять святого священномученика Корнилія Сотника, єпископа. Також цього дня відзначають передсвято Воздвиження Чесного Хреста Господнього та згадують оновлення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі. Святий Корнилій відомий як перший язичник, який прийняв християнство разом зі своєю родиною після проповіді апостола Петра. Його навернення стало визначною подією для поширення християнської віри серед народів, які не належали до юдейської традиції.
Корнилій жив у I столітті в Кесарії Палестинській і служив римським сотником, командиром військового підрозділу Італійської когорти. Попри своє язичницьке походження, у Діяннях апостолів він описаний як побожна та милосердна людина, яка постійно молилася Богові й допомагала нужденним. Саме ці чесноти привели його до християнства.
Одного разу під час молитви Корнилію з’явився ангел, який сповістив, що його молитви та милостиня почуті Богом, і наказав відправити людей до Йоппії, щоб знайти апостола Петра. Сотник негайно виконав цей наказ. У той самий час апостол Петро, перебуваючи в Йоппії, мав видіння: з неба спустилося велике полотно з різними тваринами та птахами, а голос наказав йому не називати нечистим те, що Бог очистив. Це видіння відкрило шлях для християнської проповіді серед язичників.
Коли посланці Корнилія прибули до Петра, апостол вирушив із ними до Кесарії. У домі сотника, де зібралися його родичі та друзі, Петро розповів про земне життя Ісуса Христа, Його смерть на хресті, воскресіння та вчення. Під час цієї проповіді на присутніх зійшов Святий Дух. Корнилій та його близькі увірували й прийняли хрещення, ставши першими язичниками, які приєдналися до християнської громади.
Після хрещення Корнилій залишив військову службу та присвятив себе проповіді. За церковним переказом, апостол Петро висвятив його на єпископа. Джерела вказують різні місця його служіння: одні називають Кесарію, інші — місто Скепсис у Малій Азії. У Скепсисі Корнилій активно проповідував і навернув багатьох язичників, зокрема місцевого правителя та мешканців міста, після того як зруйнував святилище Аполлона. Згодом єпископ зазнав переслідувань і прийняв мученицьку смерть за віру.
У народному календарі 13 вересня називали Корнилівим днем. Цей період символізував перехід від літа до справжньої осені, тому більшість традицій стосувалися завершення польових робіт. До цього дня намагалися зібрати з полів пізні овочі — буряк, моркву, ріпу та редьку, щоб захистити їх від перших заморозків. Зібраний урожай ретельно перебирали, просушували й закладали на зберігання в підготовлені льохи та комори. З нового зерна випікали хліб або коржі, якими ділилися з родиною та сусідами.
Особливе місце цього дня посідала милостиня. Наслідуючи милосердя святого Корнилія, люди намагалися допомогти нужденним: ділилися продуктами, годували самотніх чи підтримували сусідів.
Церква не встановлює спеціальних заборон на хатню роботу, прибирання, прання чи шиття в день пам’яті Корнилія Сотника. Проте в народі цього дня радили уникати сварок, лихослів’я, жадібності та байдужості до чужого горя. Не схвалювалося вихваляння багатством чи демонстративна відмова допомогти бідним.
Вірянам цього дня радять відвідати храм, помолитися святому Корнилію про духовну силу та мудрість, а також зробити добру справу для тих, хто потребує підтримки. Раніше видання розповідало, яке церковне свято відзначали 11 вересня та які традиції були з ним пов’язані.