Останнім часом часто виникає питання, чому російські атаки спрямовані саме на автозаправні станції «Укрнафти». Щоб зрозуміти дії Путіна, варто враховувати, що він керується не стільки розвідувальною логікою, скільки бандитськими «поняттями». Його справжнє становлення відбулося не в ПГУ КДБ, де він мав скромну посаду директора Німецько-радянського клубу культури в Дрездені, а в «бандитському Петербурзі». На посаді заступника мера він займався адмініструванням фінансових потоків від нафтового та наркотрафіку порту, координуючи інтереси мафії, політиків та КДБ.
Вибір «Укрнафти» як цілі пояснюється тим, що частина цих АЗС раніше належала до мережі «Глуско», яка була конфіскована у Віктора Медведчука — близького соратника Путіна. На базі цих активів було створено державну мережу «Укрнафта». Ймовірно, атаки є своєрідною «понятійною» відповіддю Путіна на привласнення того, що він та його оточення вважали своїм.
Якщо ця логіка правильна, то деякі АЗС можуть вціліти. Це стосується станцій, які досі пов’язані через Австрію з російськими нафтогазовими групами, тих, що належать сім’ї одного з президентів через держоператора, або тих, що реалізують білоруські нафтопродукти, приносячи прибуток Мінську. Виходить, що корупційна диверсифікація іноді стає елементом стійкості. Звісно, це лише припущення, але час покаже, чи справджується така версія.