Масовані удари по нафтовій інфраструктурі Росії та терміналах призвели до серйозної системної кризи в енергетичному секторі країни. Зупинка експорту через основні порти викликала ефект доміно: нафтопереробні заводи змушені зупиняти свою діяльність не лише через прямі удари, але й через неможливість підтримувати технологічний процес в заблокованій транспортній системі. Про це в ефірі телеканалу “Апостроф” повідомив Андрій Закревський, заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України. Експерт зазначив, що російська нафтотранспортна система функціонує завдяки субсидуванню внутрішнього ринку за рахунок експорту. Коли постачання нафти до портів Усть-Луга та Приморськ зупиняється, логістичні ланцюги розриваються, і заводи, які орієнтовані на внутрішній ринок, втрачають економічний сенс. “Це дійсно серйозна криза. Вона безпосередньо пов’язана з нашими військовими діями проти нафтопереробних заводів, а тепер ще більше — проти портів. Заводи, які працюють на цих нафтогонах, також потребують постійного руху нафти в трубах. Зазвичай витрати покривають компанії, які займаються експортом нафти. Коли ж удари завдаються по великим портам, рух нафти зупиняється, і ці заводи просто зупиняються,” — підкреслив Закревський. Він також пояснив, що функціонування нафтопереробних заводів залежить від безперервного транспортування нафти трубопроводами. Ця система існує завдяки експорту: компанії, які продають нафту за кордон, покривають витрати на транспортування та підтримують роботу всієї інфраструктури. Натомість заводи, що працюють на внутрішньому ринку, не враховують ці витрати у своїй економіці. Коли через удари порушується робота портів і експорт зупиняється, система починає давати збій. Виникають форс-мажорні обставини, іноземні партнери відмовляються оплачувати транзит, і в результаті російські НПЗ змушені зупинятися навіть без прямих влучань. Деякі підприємства вже відкрито заявляють, що не відновлять роботу, поки не буде налагоджено експорт. “Крім того, настала весна бензина. Тепер потрібно набагато більше. Автомобілі, які не використовувалися взимку, починають виїжджати на дороги, і в 10 регіонах, де вже настала весна, просто немає бензину,” — додав Закревський. Він також зазначив, що нещодавні послаблення санкцій з боку США щодо нафти, завантаженої до 12 березня, не принесли Росії очікуваного результату, оскільки європейські партнери не підтримали цей крок, а більшість потенційних покупців, зокрема Китай, дотримуються встановлених обмежень. В результаті значна частина нафти залишилася нереалізованою. “Я не бачу, як це вплинуло. По-перше, ви повинні розуміти, що нафта, яка була завантажена на танкери до 12 березня, в 50% випадків була призначена для конкретних споживачів. Дозвіл, виданий Трампом для російської нафти, не означає, що Євросоюз щось змінив. Євросоюз чітко заявив, що не підтримує зняття санкцій. Це призвело до того, що, крім Індії, ніхто не захотів забирати цю нафту з моря. На воді залишалося 260 мільйонів барелів зайвої нафти. Це виглядає так, ніби ви намагаєтеся виїхати з двору на проспект, сподіваючись, що там буде вільно, а насправді проспект забитий,” — пояснив фахівець. “Апостроф” повідомляв, що тарифна політика адміністрації Дональда Трампа, яка задумувалася як інструмент зміцнення американського лідерства, призвела до дестабілізації світової торгової системи та зростання фінансового навантаження на пересічних громадян США. Замість очікуваного припливу капіталу з-за кордону країна зіткнулася з рекордною інфляцією, а міжнародні партнери та конкуренти переорієнтували свої ринки, мінімізуючи вплив американських обмежень. Переговори щодо завершення війни в Україні перебувають у глибокій паузі. Росія втратила інтерес до конструктивного діалогу, щойно відчула певне економічне полегшення та розкол у позиції західних партнерів. Повернення до переговорного процесу фігур, орієнтованих на тривалу гру, свідчить про відсутність бажання Москви завершувати агресію. Сполучені Штати фактично послаблюють тиск на російський нафтовий сектор, надаючи певні послаблення щодо транзиту та експорту російської нафти. Така політика “відкручування гайок” не лише поповнює бюджет агресора, але й створює небезпечний прецедент для європейських країн, які можуть почати лобіювати відновлення енергетичних проектів з РФ. Послаблення санкцій США проти російської нафти та воєнна ескалація на Близькому Сході створюють небезпечне вікно можливостей для Кремля. Поки світові ціни на енергоносії зростають, Росія отримує надприбутки, які дозволяють покривати дефіцит бюджету та продовжувати фінансування агресії проти України.
