Зростаюча напруга навколо Ірану та блокування важливого морського шляху в Ормузькій протоці змусили адміністрацію Дональда Трампа перейти до жорсткої риторики. Погрози завдати ударів по критичній інфраструктурі Тегерана свідчать про намір Вашингтона кардинально змінити баланс сил у регіоні. Водночас, іранський режим має значний потенціал для асиметричної відповіді, що може призвести до глобальної енергетичної та гуманітарної кризи. Про це в ефірі телеканалу “Апостроф” розповів політолог-міжнародник Дмитро Левусь. Експерт зазначив, що риторика Трампа є поєднанням передвиборчого імпульсу та реального роздратування через неможливість швидкого вирішення іранського питання. “Ми не почули нічого нового в словах Трампа. Деякі речі, які здавалося, були простими, виявилися складнішими. Це призводить до імпульсивних висловлювань, які ми спостерігаємо в прямому ефірі. Трамп зазвичай грає на публіку, але тут причина в постійному імпульсі, що виникає з невизначеності щодо досягнення результату”, — пояснив Левусь. Експерт підкреслив, що така поведінка Трампа не є новою: він часто діє імпульсивно, емоційно реагує та змінює свої заяви. Частково це може бути грою на публіку, але в значній мірі — відображенням складності ситуації, яка виявилася серйознішою, ніж очікувалося. За словами Левуся, незважаючи на певну хаотичність заяв, ймовірність реальних дій з боку США залишається високою. Це стосується не лише можливих ударів по інфраструктурі, а й більш широких військових сценаріїв — наприклад, контролю над стратегічними об’єктами в регіоні або навіть обмежених наземних операцій. Це, на його думку, випливає з логіки розвитку конфлікту. Він додав, що погрози щодо ударів по інфраструктурі, зокрема по електростанціях і мостах, а також можливі десантні операції є логічним продовженням конфлікту. “Можливість реалізації цих погроз, включаючи наземні операції, такі як контроль над островами в Ормузькій протоці, зокрема островом Харк, або рейдові операції безпосередньо на території Ірану, цілком реальна. Це логіка розвитку війни, і вона вимагає цього”, — зазначив політолог. Він також підкреслив, що навіть у разі масштабних ударів Іран навряд чи відразу піде на переговори. Скоріше за все, Тегеран відповість асиметрично — спробує дестабілізувати ситуацію в країнах Перської затоки, атакувати їхню інфраструктуру та посилити хаос у регіоні. При цьому можливості Ірану до опору не слід недооцінювати: попри удари, він зберігає потенціал для атак, зокрема по енергетичних об’єктах і морських маршрутах. “Іран буде намагатися завдати якомога більше шкоди сусіднім країнам, зокрема монархіям. Це створить серйозні проблеми для глобального півдня. Навіть якщо удари не будуть надто успішними, ситуація в регіоні зміниться”, — підкреслив фахівець. Левусь зазначив, що можливість наземної операції США є лише питанням часу, хоча вона нестиме політичні ризики через можливі втрати серед піхоти. “Не думаю, що втрати американської піхоти будуть значними. Завдяки своїй технологічності американська армія здатна швидко реагувати. Проте, зрозуміло, що американська влада не може ігнорувати втрати, і це вплине на політичну ситуацію, але операція все ж відбудеться”, — підсумував експерт. “Апостроф” повідомляв, що США, Іран та група регіональних посередників обговорюють умови можливого 45-денного припинення вогню, яке може призвести до остаточного завершення війни. Президент США Дональд Трамп звернувся до влади Іран із вимогою відкрити Ормузьку протоку та пригрозив ударами по енергетичній і транспортній інфраструктурі країни. Трамп знову висловив погрозу на адресу Ірану, заявивши, що Тегеран має відкрити Ормузьку протоку для судноплавства, або на країну чекають нові атаки на електростанції та мости.
