Підготовка Києва до наступного опалювального сезону, враховуючи постійні обстріли, вимагає поєднання відновлення великих енергетичних об’єктів та розвитку розподіленої мережі. Реалізація автономних енергоостровів у кожному районі столиці є досяжною метою, але для цього потрібна чітка координація між центральною та місцевою владою, а також значні фінансові вливання. Про це в ефірі телеканалу “Апостроф” повідомив директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. Експерт підкреслив, що повна автономія великого міста за короткий термін неможлива, проте підвищення його стійкості цілком реальне. На його думку, дискусії про те, що важливіше — ТЕЦ чи мінікотельні — не мають сенсу, адже для виживання міста необхідні обидва елементи. Розподілена генерація може задовольнити лише частину потреб, тому відновлення великих потужностей залишається критично важливим. “З точки зору забезпечення теплом, це реально. На мою думку, тут немає суперечностей, потрібно працювати над обома напрямками, оскільки тільки розподільна генерація не зможе в короткий термін покрити великий дефіцит. Вона може в кращому випадку забезпечити 20-30% від потреби в теплі. Це не влаштовує нікого. Тому необхідно займатися відновленням великих ТЕЦ, і це реально зробити навіть у стислі терміни, але без електроенергетичної частини, адже її відновлення є дорожчим і тривалішим”, — пояснив Омельченко. Він також акцентував на важливості відновлення ТЕЦ, захисту основного обладнання від пошкоджень та впровадження когенераційних установок і мобільних котелень, які можуть працювати на природному газі, біопаливі або навіть вугіллі в критичних умовах. За словами фахівця, стратегічним рішенням є встановлення когенераційних установок, які одночасно виробляють тепло та електрику. Також критично важливо забезпечити електроживлення об’єктів критичної інфраструктури, зокрема водоканалів, та захистити їх від можливих атак. “Якщо говорити про гетерогенні установки, то для стійкості Києва потрібно встановити близько 200 МВт. Що стосується котелень, то це приблизно 150 одиниць. Котельні необхідно створювати не лише на природному газі, а й розглядати варіанти використання біопалива або вугілля в місцях з обмеженим доступом до газу, адже головне — врятувати людей взимку, а екологічні питання відходять на другий план”, — підкреслив він. Крім того, експерт наголосив на необхідності термомодернізації житлових будинків для зменшення тепловтрат, які можуть досягати 50%. Також важливо забезпечити резервним живленням критичні об’єкти, зокрема водоканали та лікарні. “Мінімум, що потрібно забезпечити електричною енергією в першу чергу, — це системи водоканалу і теплозабезпечення. Саме з цього потрібно починати”, — зазначив він. Омельченко вказав на те, що відповідальність за енергетичну безпеку наразі розпорошена: численні обласні та міські штаби відповідають одночасно, але фактично ніхто не несе повної відповідальності. На його думку, координація всіх заходів повинна бути під контролем одного відповідального — міністра енергетики, який забезпечить виконання планів, фінансову та регуляторну підтримку, а також координуватиме взаємодію з міжнародними партнерами. Місцева влада повинна реалізовувати конкретні проєкти відповідно до затверджених планів. “На жаль, у нас створена така система, коли всі відповідають за все, і в результаті ніхто не несе відповідальності. Основним відповідальним за стан енергетики всіх об’єктів в Україні має бути один — міністр енергетики України. Він здатен координувати роботу всіх місцевих органів влади щодо підготовки до зими, а місцеві органи влади мають виконувати затверджені плани”, — підсумував експерт. “Апостроф” повідомляв, що цього опалювального сезону Київ пережив один із найскладніших періодів в історії. Для забезпечення стійкості столиці на наступний опалювальний сезон необхідно відмовитися від застарілих графіків на користь європейської моделі “тепло за потребою” та терміново розпочати децентралізацію генерації через створення мережі автономних модульних котелень. Інфраструктура ЖКГ в Україні, зокрема тепломережі, перебуває в критичному стані через багаторічне недофінансування та зношеність. Локальні аварії, такі як нещодавня під мостом Патона в Києві, є наслідком не лише обстрілів, а й хронічного ігнорування капітальних ремонтів — міські бюджети спрямовуються на видимі для виборців проєкти, тоді як підземні комунікації залишаються без належного оновлення.
