Блокування Ормузької протоки Іраном призвело не тільки до енергетичної кризи в Європі, а й до серйозної кризи довіри серед західних країн. Поки Лондон намагається об’єднати партнерів для силового розблокування цього стратегічного маршруту, позиції ключових гравців, таких як США та Франція, залишаються розрізненими. Ця ситуація підкреслює не лише агресивність іранського режиму, а й стратегічну непідготовленість Заходу до енергетичного шантажу, де економічні інтереси окремих країн часто переважають над глобальною безпекою. Про це в ефірі телеканалу “Апостроф” розповів експерт з геостратегії, голова ПанЄвропи Наддніпрянщина Олег Магалецький. Експерт вважає, що саміт у Лондоні та спроби розблокувати протоку свідчать про серйозні проблеми в стратегічному плануванні Європи. Факт проведення такого саміту вказує на те, що європейські країни не були готові до сценаріїв, коли одна країна може впливати на глобальну енергетичну безпеку. Це підкреслює необхідність перегляду підходів до енергетичної політики та інтеграції її в ширшу стратегію безпеки. Європа повинна зменшити залежність від окремих регіонів чи режимів і бути готовою до можливих криз, пов’язаних із блокуванням морських шляхів або діями нестабільних акторів. “Рішення провести такий саміт свідчить про те, що ситуація не є такою, як мала б бути. Стратегічно та візійно держави Європи не передбачили, що їхня енергетична безпека не повинна залежати від ситуації в Ормузькій протоці. Європа повинна включати енергетичну безпеку в свою політику безпеки”, — зазначив Магалецький. Блокування Радою Безпеки ООН силового розблокування протоки через позиції Росії та Китаю є тактичною перемогою диктатур, які прагнуть підірвати світовий порядок. Для Москви та Пекіна нестабільність є інструментом для розбрату між євроатлантичними партнерами. “Для диктатур, які прагнуть знищити світовий порядок, заснований на правилах, зростання вартості енергоносіїв є прийнятним. Їхня мета — посварити Європу зі Сполученими Штатами. Ситуація з Францією є їхньою тактичною перемогою, коли європейські та американські партнери діють по-різному, іноді навіть всупереч один одному”, — підкреслив геостратег. Магалецький вважає, що нинішня криза викликана не “хитромудрими планами”, а некомпетентністю та відсутністю системного бачення у президента США Дональда Трампа. Відсторонення Вашингтона від проблеми лише заохочує агресорів до подальшої ескалації. “Дії частини адміністрації 47-го президента свідчать про некомпетентність і нерозуміння реалій. Жоден ворог Сполучених Штатів не завдавав такого удару по їхньому сприйняттю як ключової геополітичної сили, як це сталося в останні місяці. Зростання цін на пальне та загальна інфляція є критично важливими. Але чому ситуація з Ормузькою протокою впливає на ціни на нафту в Сполучених Штатах, які фактично забезпечують себе цією нафтою? Це зростання знову демонструє, наскільки деформованими і неправильно працюють ринки”, — наголосив дослідник. Він додав, що ситуація з Іраном вимагає більш жорсткої політики щодо подібних режимів, включаючи економічні обмеження та політичну ізоляцію. Водночас, за його словами, Європа і США повинні розвивати власну енергетичну незалежність, зокрема через диверсифікацію постачань і розвиток альтернативних джерел енергії. Він зазначив, що ключ до розв’язання іранської проблеми може бути не в Перській затоці, а в ослабленні її головного союзника — Москви. “Щоб розблокувати Ормузьку протоку, краще бомбардувати і висаджувати десант не на острові в Перській затоці, а десь біля Москви. Правильні удари по Москві можуть допомогти вирішити цю проблему і багато інших. Україна готова допомогти вирішити цю проблему”, — підсумував Магалецький. “Апостроф” повідомляв, що Велика Британія провела саміт за участю 35 країн, на якому обговорили шляхи пом’якшення кризи в Ормузькій протоці. Загроза безстрокового контролю Ірану над Ормузькою протокою підштовхує країни Перської затоки до перегляду дорогих планів будівництва трубопроводів в обхід протоки для продовження експорту нафти та газу. Президент США Дональд Трамп пригрозив припинити постачання зброї для PURL, щоб змусити європейських союзників приєднатися до його коаліції для відновлення роботи Ормузької протоки після того, як отримав відмову від ЄС.
