У Збройних Силах існує дві основні проблеми з відзнаками, про які рідко говорять. Перша проблема полягає в різноманітті значків. Сьогодні кожен батальйон, бригада, корпус та регіональне управління має свої власні відзнаки. За останні чотири роки деякі роди військ змінювали свої відзнаки тричі, з приходом кожного нового командувача. Іноді бригади створюють кілька відзнак одночасно та нагороджують ними свій особовий склад. Деякі командири навіть купують відзнаки у ГО-шок, які їх продають, і потім видають за своїм підписом. Цей хаос виникає через те, що штаби не хочуть оформлювати офіційні подання на державні нагороди. Оформлення подань потребує зусиль: збір даних, подача нагороду на розгляд та відстеження її статусу. Набагато простіше створити власний «Хрест патріота» чи «За вірну службу» трьох ступенів, щоб потім видавати їх на власний розсуд. Ці значки цінують лише ті, хто їх видає, адже вони не мають ані ваги, ані статусу. Їх не прикріплять на кітель і не використовуватимуть для парадних фото. Цей металобрухт займає місце справжніх державних відзнак, для яких колись не було оформлено документи. Кожен командир прагне мати свою нагородну систему. Дехто робить це через повільність офіційної системи, а більшість — щоб задовольнити власне его. В результаті бійці отримують бутафорію, яку не можна показати, бо це викличе сміх. Друга проблема — це заплутаність офіційної нагородної системи. Відзнаки можуть надаватися головнокомандувачем, міністром оборони та президентом. Проте немає жодних документів, які б чітко визначали, за що саме слід надавати ту чи іншу нагороду. Ніхто не знає, за який внесок слід отримати «За зразкову службу» від міністра оборони, а за що — «За сумлінну службу» від головнокомандувача. Ніхто не може точно визначити, який вчинок заслуговує на «Лицарський хрест», а який — на «Залізний». Наприклад, «Хрест доблесті», «Хрест пошани», «Золотий тризуб», «Захиснику України», «За військову доблесть» — всі ці нагороди вручаються за «корисну службову діяльність». Міністр має ще хрести для кожного роду військ, і вони також поділяються на три ступені. Якщо все це зібрати, то вийде досить вражаючий мундир північнокорейського генерала. Наявність кожної відзнаки не пояснює, за що саме її отримав власник. Підстави для нагороди прописані неясно, а критерії для нагородження не визначені. Усе вручається «на око». Кількість знецінює якість. Відзнаки не говорять нічого про свого власника. Невизначеність підстав для нагородження ставить під сумнів внесок того, хто отримує нагороду. Звісно, можна сказати, що зараз війна і не час для цього. Але насправді все навпаки.
